Досвід роботи вчителz історії та правознавства

Кожна людина має своє покликання. Але вчитель – професія особлива. Вона поєднує жагу до знань вченого з талантом актора, скульптора і, навіть, лікаря. Вчитель формує людину, збагачує учнів щедротами своєї душі. Захоплення предметом, висока духовність, чітка громадянська позиція, нове педагогічне мислення – ось, на мою думку, головні грані особистості сучасного вчителя. Вчитель не може бути рядовим, бо тільки творчий вчитель може виховати творчу, ініціативну особистість.

     Бурхливі суспільні та соціальні зміни, що відбуваються в світі, розвиток науково-технічної революції ведуть до формування суспільства, в якому центральне місце посідає наука і освіта, а вирішальним є рівень компетентного знання і професіоналізму.

     Ці зміни вимагають реформування освіти. Раніше традиційно на перше місце висувалася навчальна функція вчителя. Вважалося, що вчитель, як носій знань, передає їх учням. Такий підхід уже вичерпав себе. Жоден навіть найталановитіший вчитель не встигає за розвитком науково-технічного прогресу. Тому дидактично функція вчителя має формулюватися так: не передавати знання, а вчити здобувати їх. Головним завданням повинно стати надання можливості розвитку особистості, сприяння пошуку власної індивідуальності, самореалізації. От тоді-то предмет, що його викладає вчитель, стає не кінцевою метою його діяльності, а засобом розвитку дитини.

     Усе вище сказане й обумовило вибір мною теми роботи: ,,Використання інтерактивних форм і методів навчання правознавства (практичний курс) як засіб формування творчих здібностей учнів”.

      Інтерактивне навчання – це навчання, за якого навчальний процес відбувається при умові постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання в співпраці), де учень і вчитель є рівноправними партнерами. Педагог виступає лише в ролі організатора процесу навчання, лідера групи.

     Дещо змінивши слова великого китайського філософа Конфуція, можна сформулювати кредо інтерактивного навчання.

-                     Те, що я чую, я забуваю.

-                     Те, що я бачу й чую, я трохи пам’ятаю.

-                     Те, що я чую, бачу й обговорюю - я починаю розуміти.

-                     Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю - я набуваю знань і навичок.

-                     Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром.

Основною складовою в правознавстві є закони. Проте першочергового знання набуває не сам закон, а його тлумачення. Особистість може розвиватися лише за умов активної розумової діяльності. Без неї не можливі ні інтерес, ні увага школярів. Джерелом інтересу - застосування знань. «Правознавство.» (практичний курс) передбачає певні особливості організації навчально – виховного процесу насамперед, обов΄язкове систематичне (на кожному уроці) використання інтерактивних методів навчання. І безумовно, актуальними є також активні методи та вихід за межі уроку шляхом реалізації проектної діяльності.

У самій глибині людського єства лежить невикорінна потреба відчувати себе відкривачем, дослідником, шукачем. У дитинстві ж ця потреба особливо сильна. Задовольнити її намагаюсь за допомогою інтерактивних форм навчання. Їх багато. Безумовно, вчитель не може використовувати їх усі. В наступній схемі узагальнено форми і методи інтерактивного навчання, найбільш ефективними в роботі з учнями. (Схема 1) 

     Групова робота поєднується з різними методами навчання і може застосовуватися на різних етапах навчання.

     Одним із різновидів групової форми роботи є метод ,,мозкового штурму”. Цей метод я використовую для заохочення творчої активності швидкого генерування великої кількості ідей. Застосовую його для розв’язання конкретних проблем або знаходження відповіді на якесь запитання. Питання, які формулюю для ,,мозкового штурму” є багатоваріантними.

     Дискусія – один із активних методів навчання. Вона дає прекрасно виявити, яку позицію займають учні щодо поставленої проблеми. До того ж обговорення дає можливість навчитися слухати співрозмовника, говорити по черзі, а також набути інших навичок роботи в колективі, які допомагають виробити повагу до інших людей. Щоб дискусія була відвертою і пройшла організовано, потрібно виробити ,,Правила дискусії”:

•  Якщо хтось говорить – слухай;
•  Кожен говорить по черзі, а не всі водночас;
•  Якщо хочеш висловитись, підніми руку, щоб тебе побачили;
•  Не перебивай того, хто говорить;
• Якщо ти не погоджуєшся з кимсь, переконайся, що ти хочеш критикувати ідею, а не особу, яка її  висунула;
•  Не смійся, коли хтось говорить (за винятком, коли хтось жартує!);
•  Заохочуй до участі інших;

     Під час дискусії не варто ставити так звані “закриті питання”, які передбачають тільки одну правильну відповідь. Питання повинні заохочувати учнів в обговоренні і вчитися аналізувати.

Застосування на практиці активних і інтерактивних методів сприяє підвищенню якості навчання.

Право – це важливе досягнення людської цивілізації, що виникло ще за часів сивої давнини і протягом тривалого часу впливало на життя суспільства в цілому і кожної людини зокрема.

Сьогодні без правових знань неможливе гідне життя. Адже відвідування школи, користування житлом, купівля речей, трудова, культурна діяльність – це різні форми участі особи в правовідносинах, що регулюються, встановлюються державою правилами поведінки – нормами права.

Сьогодні на телебаченні йде майже відверта пропаганда жорстокості, насильства, спостерігається нехтування нормами моралі. Щоб у майбутньому діти могли протистояти злу, насильству, несправедливості, стали справжніми громадянами демократичного суспільства, ми повинні максимум уваги приділити формуванню правової культури.

Тому одним із найважливіших завдань курсу «Правознавство. Практичний курс» є підготовка учнів до життя, вироблення навичок правомірної поведінки, пошуку шляхів вирішення життєвих ситуацій відповідно до норм права. До цього необхідно максимально наблизити уроки правознавства до життя, спонукати дітей бути активними учасниками подій, а не просто спостерігачами.

Для досягнення цієї мети я використовую в навчально-виховному процесі інтерактивні методи роботи, які сприяють кращому засвоєнню учнями навчального матеріалу, розвивають їх творче мислення, формують навички дій у найтиповіших ситуаціях, розвивають аналітичне мислення учнів, значно активізують їхню роботу на уроці, виробляють вміння застосовувати здобуті знання на практиці, давати правову оцінку різним суспільним відносинам.

Суть інтерактивних методів у тому, що навчання відбуваються завдяки взаємодії тих, хто навчається. Учитель виступає лише як керівник розумової діяльності учнів, допомагає, спрямовує її , реалізує важливий принцип виховання: «Допоможи мені, щоб я зробив це сам».

При їх використанні дотримуюсь такого алгоритму:

1.Інструктування – повідомляю учням проблему, правила, послідовність дій і кількість часу на виконання завдань, запитую, чи все зрозуміло.

2. Розподіл на групи або розподіл ролей. Групи формуються по-різному. Інколи проводиться тестування відповідно до обговорення теми, в результаті якого попередньо з’ясовується думка кожного і в групи об’єднуються ті, думки яких збігаються. Іноді групи формується штучно.

3. Виконання завдання, коли вчитель виступає як організатор, помічник,  ведучий дискусії, намагаючись забезпечити учасникам максимум можливостей для самостійної роботи й навчання у співпраці. Кожна група розробляє свій підхід до проблеми, що обговорюється, а потім виносить на суд присутніх.

4. Представлення групами, окремими учнями результатів виконання завдання.

5. Загальне обговорення результатів.

Наприклад, під час уроку на тему: «Що таке закон», розглядаючи друге питання: як приймаються закони, клас поділяється на чотири групи, проводиться інструктаж. Групи працюють над стадіями законодавчого процесу, використовуючи Конституцію України та підручник. Перша група працює над питанням: законодавча ініціатива, друга – над питанням: обговорення законопроекту у Верховній Раді України; третя група – над питанням: стадії прийняття закону; четверта група – над питанням: офіційне оприлюднення. Після обговорення у групах і загального обговорення провожу вправу: «Розташувати в логічній послідовності етапи законодавчого процесу»:

А) підготовка законопроекту;

Б) прийняття закону;

В) обговорення проекту закону на пленарних засіданнях;

Г) законодавча ініціатива;

Д) офіційне оприлюднення;

Е) підписання.

Завдяки цій вправі діти дізналися про стадії законодавчого процесу, хто перший підписує закон і з якого моменту закон вступає в силу.

Метод інтегрованого навчання використовую при проведенні уроку з теми: «Яка поведінка є правомірною», він передбачає декілька принципів організації уроку:

1. Поділ класу на групи. Кожна група визначає лідера, який керує її роботою.

2. Проблемність завдання збуджує активність учнів, спонукає замислитись над матеріалом, з яким вони працюють. Для обговорення слід обирати проблему, яка важлива для сьогоднішнього життя і викликає певні позитивні емоції чи такі, що випливають безпосередньо з теми уроків.

3. Завдання в групі вибирають так, щоб можна було враховувати й оцінити індивідуальний внесок кожного учня, залежно від їх зацікавлень, інтелектуальних можливостей, а також беручи до уваги їхні емоційні проблеми, «сильні» і «слабкі» сторони в спілкуванні. Адже проблема, яку розглядають, не має визначеного рішення. Тому кожна версія має право на існування.

4. Опора на теоретичні знання теми. Вона здійснюється за допомогою вступної бесіди, обговорення проблеми.

5. Створення на уроці невимушеної атмосфери співробітництва учнів і вчителів.

6. Поглиблення теоретичних знань. Формування умінь і навичок, розкриття здібностей учнів.

Наприклад: під час проведення уроку: «Яка поведінка є правомірною» клас поділяється на чотири групи, проводиться інструктаж. Використовуючи підручник, кожна група працює над своїм питанням:

1.           Ознаки правомірної поведінки.

2.           Ознаки правопорушення.

3.           Види правопорушень.

4.           Види юридичної відповідальності.

На закріплення методом «Прес» проводиться обговорення правових ситуацій.

Сьогодні, коли обсяг інформації зріс настільки, що є просто неможливим осягнення її однією людиною – я вважаю, що дидактична функція вчителя полягає не в передачі знань, а у формуванні навичок здобувати їх.

Найбільше сприяє формуванню в учнів умінь і навичок, виробленню у них власних цінностей метод «Стимуляційні ігри». З його допомогою моделюю реальні життєві ситуації, що відбуваються у справжньому суспільному економічному житті. Цей метод наближений до рольової гри, але він істотно відрізняється від неї, бо його метою є не представлення поведінки конкретних особистостей, а ілюстрація певних явищ, механізмів, процедур, наприклад, процедури виборів, референдумів.

Метою розігрування конкретної життєвої ситуації за ролями визначення власного ставлення до неї, набуття ними досвіду шляхом гри, подальший розвиток уяви й навичок критичного мислення, виховання здатності знаходити і розглядати альтернативні можливості дій. Власне підготовка до виконання певної ролі вимагає від учнів максимальної концентрації зусиль на головному, але водночас і значної уваги до деталей, бо у правовідносинах немає нічого другорядного.

Готуючись до виконання певної ролі, учні активно вивчають першоджерела, статті в газетах та журналах. Учні краще засвоюють навчальний матеріал, тому що вони, входячи в роль, сприймають його не тільки розумом, а й емоціями.

Наприклад: під час уроку на тему: «Як громадяни беруть участь у житті демократичної держави» можна організувати рольову гру «Вибори».

Завдяки системності використання мої учні звикли до застосування інших загальновідомих форм інтерактивного навчання, таких як:

-         робота в малих групах і парах;

-         дискусії;

-         «Мозковий штурм»;

-         «Інтерв′ю»;

-         «Коло ідей»;

-         «Прес»;

-         «Навчаючись – вчуся»;

-         «Мікрофон» тощо.

Необхідною умовою високої ефективності вказаних методів є готовність до  активної роботи учнів та  вчителя, що в свою чергу базується на  високому ступені довіри учнів до вчителя, глибоких знаннях дитячої психології та готовності  самого вчителя працювати в інноваційних умовах.

Проблемою є також підготовленість як учителя, так і учнів до цього виду роботи. Тому необхідно починати з налагодження контакту з учнями.

Знання своїх прав та обов′язків, уміння відстоювати і захищати свої права та поважати права інших людей – ось основні питання, яким я приділяю постійну увагу, працюючи з учнями.

Велике значення має урок, під час якого ми намагаємося зацікавити учнів своїм предметом. Нам, вчителям права, дають одну годину. Але цього недостатньо. Тому дуже велику увагу приділяю позакласній роботі. Вже стало традицією в школі проводити декади права. На декаду права запрошую працівників правоохоронних органів, голову та депутатів міської Ради, працівників соціальних служб для сім′ї, дітей та молоді, випускників, які закінчили юридичні ВНЗ. У школі працює лекторська група, постійно діюча виставка «Закон і ми», ведеться облік дітей, схильних до правопорушень та облік батьків, які не займаються вихованням дітей, проводяться анкетування та виховні практикуми.

Тематика виступів найрізноманітніша, наприклад: «Цивільно-правова відповідальність неповнолітніх», «Дисциплінарна відповідальність», «Права і свободи громадянина», «Як не стати жертвою злочину» тощо.

Ті учні, які виявили особливий інтерес до правознавства і в майбутньому мріють обрати професію юриста, проводять бесіди з учнями початкових та середніх класів, беруть участь у брейн-рингах, олімпіадах.

Аналізуючи свій досвід роботи, прийшла до висновку, що використання інтерактивних форм і методів на уроках і в позаурочний час дає змогу ростити творчих людей відповідно до вимог часу. У дітей формується активна життєва позиція, оскільки учень виступає не пасивним слухачем, а шукачем, дослідником, Колумбом знань.

     Творчі люди, як правило, випереджають час. Саме вони піднімають завісу майбутнього і підносять людство на якісно новий рівень життя, збагачують світ духовно. Завдання подбати про те, щоб не збіднів світ такими людьми, лежить саме на  вчителеві, що є реформатором майбутнього України.

Роздаткові

матеріали для учнів

ЯК ПРАЦЮВАТИ В МАЛИХ ГРУП АХ

        1. Швидко розподіліть ролі в групі. Визначтесь, хто буде  головуючим, посередником, секретарем, доповідачем. Намагайтесь виконувати різні ролі.

            Головуючий (спікер):

  •   зачитує завдання групи;

  •   організовує порядок виконання;

  •   пропонує учасникам групи висловитись по черзі;

  •   заохочує групу до роботи;

  •   підбиває підсумки роботи;

  •   за згодою групи визначає доповідача.

Секретар:

 •   веде коротко і розбірливо записи результатів роботи своєї групи;

 •   як член групи має бути готовим висловити думку групи при       підбитті підсумків або допомогти доповідачеві.

Посередник:

•       стежить за часом;

•       заохочує групу до роботи.

          Доповідач:

•       чітко висловлює думку, до якої дійшла група;

•       доповідає про результати роботи групи.

2.     Починайте  висловлюватися  спочатку за бажанням, а потім по черзі.

3.     Дотримуйтесь правил активного слухання, головне — не перебивайте один одного.

4.     Обговорюйте ідеї, а не особи учнів, які висловили цю ідею.

5.       Утримуйтесь від оцінок та образ учасників групи.

6.       Намагайтеся дійти спільної думки, хоча в деяких ви­падках у групі може бути особлива думка і вона має право на існування.

КОЛО ІДЕЙ

Метою технології є залучення всіх до обговорення проблеми. Порядок проведення:

•       вчитель ставить дискусійне питання та пропонує обговорити
його в малих групах;

•       після того як вичерпався час на обговорення, кожна група представляє лише один аспект проблеми, яку ви обговорювали;

•       групи висловлюються по черзі, поки не буде вичерпано всі

відповіді;

•     під час обговорення теми на дошці складається список зазначених ідей;

•     коли всі ідеї з вирішення проблеми висловлені, можна звернутись до розгляду проблеми в цілому і підбити підсумки роботи. 

МОЗКОВИЙ ШТУРМ

Це — ефективний метод колективного обговорення, пошук рішень, що спонукає учасників проявляти свою уяву та твор­чість, який досягається шляхом вільного вираження думок всіх учасників і допомагає знаходити кілька рішень з конкретної теми.

Вчитель на уроці називає проблему, яку треба розв'язати, та запрошує вас взяти участь в її обговоренні шляхом колектив­ного обдумування — мозкового штурму, який організовується за такими етапами:

1.    Обрана вами проблема або проблемне питання записує­ться на дошці або папері, щоб під час роботи цей запис був перед
очима.

2.    Всі учасники штурму, думаючи про проблему, висувають ідеї щодо розв'язання. Ідеї можуть бути будь-якими, навіть
фантастичними.

3. Учень записує на дошці всі ідеї, що пропонуються.

4. Коли всі присутні вважатимуть кількість поданих ідей
достатньою, їх висування припиняється.

5.    Після того як майже всі ідеї зібрано, їх групують, аналізують, розвивають групою.

6.Вибираються ті ідеї, що, на думку групи, допоможуть
вирішенню поставленої проблеми.

Під час «мозкового штурму» найбільш ефективними прави­лами поведінки є такі:

·       намагайтеся зібрати якомога більше ідей щодо вирішення
задачі або проблеми;

·       заставте працювати свою уяву: не відкидайте ніяку ідею
тільки тому, що вона суперечить загальноприйнятій думці;

·       можете подавати скільки завгодно ідей або розвивати ідеї інших учасників;

·       не обговорюйте, не критикуйте висловлення інших, не намагайтеся давати оцінку запропонованим ідеям. 

МЕТОД «ПРЕС»

Щоб бути чітким та переконливим, ваше висловлювання по­винно мати таку структуру й етапи :

1.     Позиція: почніть зі слів «Я вважаю, що ...» та висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваша точка зору.

2.     Обґрунтування:   починаючи  словами   «...тому,  що...»,
наведіть причину появи цієї думки, тобто поясніть, на чому
ґрунтуються докази на підтримку вашої позиції.

3.  Приклад:  продовжуйте висловлювання словом  «... на­
приклад...» та наведіть факти, дані, що підтверджують вашу
позицію.

4.  Висновки: закінчте висловлювання «Отже (тому), я
вважаю...» і узагальніть свою думку, зробіть висновок про те,
як  необхідно діяти  (це своєрідний заклик  прийняти вашу
позицію).

У ваших виступах, якщо це можливо, використовуйте:

•       думку експертів;

•       статистичні та наукові дані;

•       закони України;

•       інші допоміжні матеріали (речові докази, газетні статті,
думки інших учнів, громадян тощо). 

ЗАЙМИ ПОЗИЦІЮ

Такий вид діяльності допоможе вам з'ясувати, які позиції і думки можуть існувати щодо розглядуваного спірного питання. Також надається можливість висловитися кожному, продемон­струвати різні думки по темі, обґрунтувати свою позицію, знай­ти і висловити найбільш переконливі аргументи, порівняти їх з аргументами інших. Якщо вас переконали, ви можете перейти на іншу позицію в будь-який час та дати оцінку висловлюван­ням інших учнів.

Порядок проведення:

•  вчитель називає тему та пропонує висловити свою думку з
досліджуваної теми;

»   вам потрібно стати біля того плаката («так»,   «ні»,   «не знаю»), який відповідає вашій позиції;

•     підготуйтеся до обґрунтування своєї позиції, чому саме її ви
обрали: самостійно або в групі своїх однодумців підберіть
кілька найбільш сильних аргументів, які можуть перекона­ти інших у вашій правоті, висловте свої аргументи класу, за­
стосувавши метод «Прес»;

•     уважно вислухайте позиції та аргументи інших;

•     якщо після обговорення дискусійного питання ви змінили
точку зору, то можете перейти до іншого плаката і пояснити
причину свого переходу, а також назвати найбільш перекон­ливу ідею чи аргумент протилежної сторони. 

МІКРОФОН

«Мікрофон» надає можливість кожному сказати щось швид­ко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію. Правила проведення такі:

•       говорити має тільки той, у кого «символічний» мікрофон;

•       подані відповіді не коментуються і не оцінюються;

•       коли хтось висловлюється, інші не мають права перебивати,
щось говорити, викрикувати з місця. 

РОЗІГРУВАННЯ СИТУАЦІЇ В РОЛЯХ

(РОЛЬОВА ГРА, ІМІТАЦІЯ)

Рольова гра імітує реальність шляхом «проживання ситуа­ції у ролі», яка вам дісталася, та надає можливість діяти «як на­справді». Ви можете поводитись і розігрувати свою роль, моде­люючи свою реальну поведінку, якщо це ситуації, в яких ви вже побували.

Якщо ви берете участь у рольовій ситуації, ви маєте:

•       чітко дотримуватись своєї ролі;

•       намагатись слухати партнерів та вчителя;

•       не коментувати діяльність інших, перебуваючи в ролі;

•       намагатись поставитися до своєї ролі як до реальної життєвої ситуації, в яку ви потрапили;

•       вийти з ролі по закінченні сценки;

•       брати участь в її аналізі. 

АНАЛІЗ СИТУАЦІЇ, ВИПАДКУ, ДИЛЕМИ

Однією з форм роботи на уроках є аналіз ситуації, реального випадку, життєвого конфлікту. Для розбору певної ситуації вам необхідно звертати увагу на основні моменти.

·        Якими є факти: Що відбулося? Де і коли? Хто учасники си­туації? Що ми про них знаємо? Які факти є важливими? Які
другорядними? Що в описі є фактами, а що думками, оцінка­
ми тощо?

·        У чому проблема ситуації: У чому полягає конфлікт? Яке
питання нам треба вирішити, розв'язуючи ситуацію? У чому
інтереси кожної зі сторін? Чому вони суперечливі?

·        Якими можуть бути аргументи: Які аргументи можуть
бути наведені на захист позиції кожної зі сторін? На які до­кументи, інформацію ми можемо спиратися, захищаючи ту
чи іншу позицію?

·        У чому полягає рішення: Яким буде розв'язання ситуації?
Чому саме таким? На що ми спираємось, обираючи таке рішення? Якими можуть бути наслідки такого рішення? Чи іс­нують інші шляхи розв'язання? 

ПРАВИЛА ДИСКУСІЇ

(КУЛЬТУРА ВЕДЕННЯ ДИСКУСІЇ)

                     Дискусія дає прекрасну нагоду виявити різні позиції з певної
проблеми або з суперечливого питання. Для того щоб дискусія
була відвертою, необхідно створити в класі атмосферу довіри та
взаємоповаги. Тому вам бажано знати правила культури веден­ня дискусії. 

                    Пропонуємо такі правила:

1.     Говоріть по черзі, а не всі одночасно.

2.     Не перебивайте того, хто говорить.

3.     Критикуйте ідеї, а не особу, що їх висловила.

4.  Поважайте всі висловлені думки (точки зору).

5.     Не смійтеся, коли хтось говорить, за винятком, якщо хтось жартує.

6.  Не змінюйте тему дискусії.

7.     Намагайтеся заохочувати до участі в дискусії інших.